Страховой Брокер Балицкий

З А К О Н У К Р А Ї Н И-Про банки і банківську діяльність

TemaZZZ — Tue, 01 Jun 2010 10:59:02 GMT

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про банки і банківську діяльність

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2740-III ( 2740-14 ) від 20.09.2001, ВВР, 2002, N 5, ст.30
N 249-IV ( 249-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 1, ст. 2
N 485-IV ( 485-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.104
N 835-IV ( 835-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.270
N 914-IV ( 914-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.322
N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181
N 1828-IV ( 1828-15 ) від 22.06.2004, ВВР, 2004, N 38, ст.473
N 2631-IV ( 2631-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.358
N 3127-IV ( 3127-15 ) від 29.11.2005, ВВР, 2006, N 8, ст.90
N 3163-IV ( 3163-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.100
N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110
N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.118
N 3273-IV ( 3273-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 16, ст.134
N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296
N 133-V ( 133-16 ) від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.414
N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006, ВВР, 2007, N 2, ст.15
N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.90
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440
N 639-VI ( 639-17 ) від 31.10.2008, ВВР, 2009, N 14, ст.181 -
зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року
N 661-VI ( 661-17 ) від 12.12.2008, ВВР, 2009, N 15, ст.190
N 1533-VI ( 1533-17 ) від 23.06.2009, ВВР, 2009, N 52, ст.763
N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009, ВВР, 2010, N 2-3, ст.11 }

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні,
організаційні і правові засади створення, діяльності,
реорганізації і ліквідації банків.

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного
розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного
конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення
захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення
сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки
вітчизняного товаровиробника.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з
наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про
гарантування повного або часткового продажу цінних паперів
емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за
фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на
покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше
цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні
папери, що не були продані;

афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій
банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі
ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі
операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних
осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних
умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських
рахунків фізичних та юридичних осіб;

банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу,
що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше
10 відсотків; { Термін із змінами, внесеними згідно із Законом
N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006 }

банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів
фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від
свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і
ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну
суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати
право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу,
яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення
заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та
інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія - документ, який видається Національним
банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі,
на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право
здійснювати банківську діяльність; { Термін із змінами, внесеними
згідно із Законом N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006 }

банківський платіжний інструмент - засіб, що містить
реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в
якій він використовується, та, як правило, держателя цього
банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських
платіжних інструментів формуються відповідні документи за
операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних
інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або
надаються інші послуги держателям банківських платіжних
інструментів;

банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні
кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і
контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за
допомогою банківських платіжних інструментів;

державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним
банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх
банків;

вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій
формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені
клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на
визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і
підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України
та умов договору;

державна реєстрація банку - надання банку статусу юридичної
особи відповідно до вимог глави 3 цього Закону;

ділова репутація - сукупність підтвердженої інформації про
особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та
управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність
її діяльності вимогам закону;

економічні нормативи - показники, що встановлюються
Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для
банків;

( Визначення терміну "ідентифікація особи" статті 2 виключено
на підставі Закону N 485-IV ( 485-15 ) від 06.02.2003 )

іноземний - пов'язаний з громадянином або юридичною особою
будь-якої країни, крім України;

істотна участь - пряме або опосередковане, самостійно або
спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками
статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв)
юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість
вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;

капітал банку - залишкова вартість активів банку після
вирахування всіх його зобов'язань;

капітал підписний - величина капіталу, на яку отримано
письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення
коштів за підпискою на акції (паї);

капітал приписний - сума грошових коштів у вільно
конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її
акредитації; { Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006 }

капітал статутний - сплачений та зареєстрований підписний
капітал;

капітал регулятивний (власні кошти) - складається з основного
та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються
нормативно-правовими актами Національного банку України;

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що
користується послугами банку;

контроль - безпосереднє або опосередковане володіння часткою
в юридичній особі, одноосібне або разом з іншими особами, що
презентує еквівалент 50 чи більше відсотків статутного капіталу
або голосів юридичної особи, або можливість справляти вирішальний
вплив на управління, або діяльність юридичної особи на основі
угоди або будь-яким іншим чином;

кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх
еквівалент;

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має
документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових
зобов'язань;

ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку
як юридичної особи відповідно до положень цього Закону;

ліквідатор - юридична або фізична особа, яка здійснює функції
щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів;

ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та
майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день
відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації;

мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед
кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на
забезпечення виконання цих зобов'язань; { Визначення терміна в
редакції Закону N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 }

неплатоспроможність банку - неспроможність банку своєчасно та
в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через
відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми,
що становить менше однієї третини мінімального розміру
регулятивного капіталу банку;

нормативно-правові акти Національного банку України -
нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України
у межах його повноважень на виконання цього та інших законів
України;

підрозділ банку - структурна одиниця банку, що не має статусу
юридичної особи і виконує функції, визначені банком;

представництво банку - територіально відокремлений
структурний підрозділ банку, що виконує функції представництва та
захисту інтересів банку і не здійснює банківську діяльність;
{ Термін із змінами, внесеними згідно із Законом N 358-V
( 358-16 ) від 16.11.2006 }

реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ
банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком
яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків
правонаступникам;

розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських
рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в
результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права
власності на активи;

споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком
власників істотної участі;

системоутворюючий банк - банк, зобов'язання якого становлять
не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської
системи;

тимчасова адміністрація - процедура, що застосовується
Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за
обставин, передбачених цим Законом;

тимчасовий адміністратор - фізична або юридична особа, що
призначається Національним банком України для здійснення
тимчасової адміністрації;

уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи
угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені
певні дії, що мають юридичне значення;

учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є
публічним акціонерним товариством, і пайовики кооперативного
банку; { Визначення терміну "учасники банку" статті 2 в редакції
Закону N 133-V ( 133-16 ) від 14.09.2006; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 }

філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що
не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність
від імені банку;

фінансова холдингова група - фінансова установа, яка
відповідає вимогам статті 12 цього Закону;

фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності
банку та приведення фінансових показників його діяльності у
відповідність із вимогами Національного банку України. { Статтю 2
доповнено визначенням згідно із Законом N 1617-VI ( 1617-17 ) від
24.07.2009 }

Стаття 3. Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування,
реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Положення цього Закону та нормативно-правові акти
Національного банку України застосовуються як до банків, так і до
філій іноземних банків.
{ Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом N 358-V ( 358-16 )
від 16.11.2006 }

Положення цього Закону застосовуються до представництв
іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не
встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до
філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком
осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі
зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких
пов'язана з функціонуванням банків.

Стаття 4. Банківська система України

Банківська система України складається з Національного банку
України та інших банків, а також філій іноземних банків, що
створені і діють на території України відповідно до положень цього
Закону.
{ Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006 }

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як
спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними,
інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і
спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України
здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через
економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення
здійснюваних цими банками операцій.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо
більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк
набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо
більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський
нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону,
Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), інших
законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного
банку України.

Стаття 5. Економічна незалежність банків

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та
розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не
відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено
законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями
банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного
банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування
забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи
працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або
втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених
законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає
відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Стаття 6. Організаційно-правова форма банку

Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного
товариства або кооперативного банку.
{ Частина перша статті 6 в редакції Закону N 133-V ( 133-16 ) від
14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1617-VI
( 1617-17 ) від 24.07.2009 }

Законодавство про господарські товариства поширюється на
банки у частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 7. Державні банки

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу
якого належать державі.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів
України. При цьому в законі про Державний бюджет України на
відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного
капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний
отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу
наміру заснування державного банку. Отримання висновку
Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації
(реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації
внаслідок неплатоспроможності.

Статут та діяльність державного банку мають відповідати
вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових
актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабінету
Міністрів України.

Національний банк України здійснює державну реєстрацію
державних банків відповідно до вимог цього Закону та
нормативно-правових актів Національного банку України.

Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій
(паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку,
через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів
України здійснює управління державним банком у випадках,
встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного
банку. { Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 532-V
( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Органами управління державного банку є наглядова рада і
правління банку. { Частина сьома статті 7 в редакції Закону
N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія,
персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою
радою державного банку. { Частина восьма статті 7 в редакції
Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку,
що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою
збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх
повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера
державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим
Законом. { Частина дев'ята статті 7 в редакції Закону N 532-V
( 532-16 ) від 22.12.2006 }

До складу наглядової ради державного банку входять члени
наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України,
Президентом України і Кабінетом Міністрів України. До складу
наглядової ради державного банку, який призначається Верховною
Радою України, в обов'язковому порядку входить не менше одного
представника парламентської опозиції. З метою представництва
інтересів держави до складу наглядової ради державного банку
можуть входити представники органів виконавчої влади та інші
особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін
повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.
{ Частина десята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від
22.12.2006 }

Президент України призначає п'ять членів наглядової ради
державного банку шляхом прийняття відповідного Указу. { Частина
одинадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від
22.12.2006 }

Верховна Рада України призначає п'ять членів наглядової ради
державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. { Частина
дванадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від
22.12.2006 }

Кабінет Міністрів України призначає п'ять членів наглядової
ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.
{ Частина тринадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 )
від 22.12.2006 }

Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин
України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або
науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при
цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних
посадах центральних органів виконавчої влади України, які
забезпечують проведення та реалізацію державної фінансової,
економічної та правової політики, або в банківській установі, чи
досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів,
права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого
органу управління банку (крім державного) чи є членом сім'ї такої
особи першого ступеня споріднення, або особа, яка була засуджена
за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або
не знята в установленому законом порядку, не може бути членом
наглядової ради державного банку. Не допускається призначення
особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке
призначення може призвести до конфлікту інтересів. { Частина
чотирнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від
22.12.2006 }

Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції
без отримання будь-якої матеріальної винагороди. { Частина
п'ятнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від
22.12.2006 }

Наглядову раду державного банку очолює голова, який
обирається наглядовою радою зі складу її членів. { Частина
шістнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від
22.12.2006 }

Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше
десяти його членів. { Частина сімнадцята статті 7 в редакції
Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів
від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової
ради державного банку. Статут і внутрішні положення державного
банку можуть передбачати порядок скликання, голосування, прийняття
і оформлення рішень наглядової ради. { Частина вісімнадцята статті
7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Повноваження призначеного складу наглядової ради державного
банку та/або кожного з його членів можуть припинятися відповідно
за рішенням Верховної Ради України, Президента України і Кабінету
Міністрів України щодо призначених ними осіб, але не раніше ніж
через один рік з дня призначення. У разі призначення тимчасового
адміністратора державного банку повноваження наглядової ради
припиняються на підставі статті 78 цього Закону. { Частина
дев'ятнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від
22.12.2006 }

У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується
цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом
державного банку. Наглядова рада не може втручатися в оперативну
діяльність державного банку. { Частина двадцята статті 7 в
редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

До компетенції наглядової ради державного банку належить
прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 1, 5, 6 статті 38
цього Закону і пунктах 1-7 статті 39 цього Закону, а також з інших
питань, необхідність врегулювання яких передбачена цим Законом.
{ Частина двадцять перша статті 7 в редакції Закону N 532-V
( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного
банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом
Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України
зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку
України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного
банку.

Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються
його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу
узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог
цього Закону.

Банк, створений у порядку, визначеному частиною другою цієї
статті, має право додавати до свого найменування слово
"державний", використовувати зображення Державного Герба України,
Державного Прапора України.

У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження
державою належних їй акцій (паїв) державного банку такий банк
втрачає статус державного. Власники акцій зобов'язані привести
статут та діяльність банку у відповідність з вимогами цього Закону
та нормативно-правових актів Національного банку України.

Стаття 8. Кооперативні банки

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим
Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні
банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності
і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області)
кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення
кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом
одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної
кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни
організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві
кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім
передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл
ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також
здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків
регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори
учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку.
Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та
контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої
повноваження відповідно до цього Закону.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї.
Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного
банку встановлюється Національним банком України відповідно до
цього Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру
своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами
фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру
їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з
пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного
банку.

Стаття 9. Банківські об'єднання

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких
типів: банківська корпорація, банківська холдингова група,
фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками
промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного
законодавства України.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою
Національного банку України та підлягає державній реєстрації
шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського
об'єднання та порядок його державної реєстрації встановлюються
Національним банком України.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.
Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою
вказують назву банківського об'єднання.

Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу
із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов укладених
договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних
друкованих виданнях - газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України"
інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною
Національним банком України формою, про зміни в ньому та про
припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за
обсягами та за формою, встановленими Національним банком України.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за
зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між
ними договору.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників
або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду у
разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить
антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам
вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація
банківського об'єднання не припиняє діяльності банків - його
учасників.

Стаття 10. Банківська корпорація

Банківська корпорація - це юридична особа (банк),
засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки.
Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів
банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності
та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду
за їх діяльністю.

Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному
банку України і заноситься до Державного реєстру банків. Статутний
капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним
вимогам Національного банку України щодо статутного капіталу
новостворюваного комерційного банку.

Вимоги Національного банку України щодо надання банківській
корпорації ліцензій на виконання окремих операцій встановлюються
на рівні загальних вимог для комерційних банків виходячи з розміру
консолідованого капіталу.

Установчий договір та статут корпорації мають включати
положення щодо забезпечення виконання корпорацією та її членами
своїх фінансових зобов'язань і відповідальності за результати
сумісної діяльності з метою забезпечення інтересів кредиторів та
вкладників.

Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають
корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та
забезпечують централізацію виконання окремих функцій.
Централізації в межах банківської корпорації підлягають:

виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її
межами;

операції на ринках грошей та капіталів;

встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у
національній та іноземних валютах);

моніторинг кредитних ризиків;

розробка та прийняття загальних для членів банківської
корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої
звітності;

формування зовнішньої звітності;

внутрішній аудит.

Перелік централізованих функцій може бути розширений за
згодою банків - членів корпорації. Передача повноважень щодо
централізованого виконання зазначених вище функцій від банків-
членів до банківської корпорації повинна бути зафіксована як у
статутах банків - членів корпорації, так і в статуті самої
банківської корпорації.

Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру
для банків - членів корпорації і не веде безпосереднього
обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків
та інших фінансових установ). Усі банки - члени корпорації
виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в
іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки,
відкриті в Національному банку України або безпосередньо у
банківській корпорації.

Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою
юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та
статутом банківської корпорації. Банки, що увійшли у банківську
корпорацію, не можуть входити до інших банківських об'єднань, крім
як за згодою корпорації (виняток - участь у професійних
асоціаціях, створених не на комерційних засадах). Банки, що
увійшли до банківської корпорації, повинні в усіх своїх
документах, укладених угодах тощо вказувати свою належність до
корпорації.

Назва банківської корпорації встановлюється засновниками
довільно з дотриманням вимог цього Закону.

Стаття 11. Банківська холдингова група

Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до
складу якого входять виключно банки.

Материнському банку банківської холдингової групи має
належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу
або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми
банками.

Дочірній банк не має права володіти акціями материнського
банку. У разі, якщо дочірній банк набув право власності на акції
материнського банку, він зобов'язаний відчужити їх у місячний
термін.

Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за
умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний
банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків -
членів групи, а також створення системи управління спільною
діяльністю.

Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової
групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі.
Материнський банк зобов'язаний подавати консолідовано-фінансовий
та статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.

Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за
зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі
кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між
ними.

Стаття 12. Фінансова холдингова група

Фінансова холдингова група має складатися переважно або
виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед
них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути
фінансовою установою.

Материнській компанії має належати більше 50 відсотків
акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової
холдингової групи.

Материнська компанія фінансової холдингової групи зобов'язана
подавати наглядовим органам консолідовано-фінансовий та
статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.

Материнська компанія фінансової холдингової групи при
здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності
її членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів
Національного банку України має право встановлювати правила, що є
обов'язковими для членів фінансової холдингової групи.

Материнська компанія фінансової холдингової групи відповідає
за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал
кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між
ними.

Стаття 13. Банківські спілки та асоціації

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів,
розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення
наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів,
розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають
право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися
банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути
створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і
не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації
(спілки).

Розділ II

СТВОРЕННЯ, ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ
ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ

Глава 2

СТВОРЕННЯ БАНКІВ

Стаття 14. Учасники банків

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи,
резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету
Міністрів України або уповноважених ним органів.

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну
ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового
стану засновників та акціонерів (пайовиків), які набувають
істотної участі у банку, встановлюються цим Законом та
нормативно-правовими актами Національного банку України.

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк
має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні
організації.

Стаття 15. Найменування банку

Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською
та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк",
а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.

Слово "банк" та похідні від нього дозволяється
використовувати у назві лише тим юридичним особам, які
зареєстровані Національним банком України як банк і мають
банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що
діють на території України відповідно до міжнародних договорів,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та
законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву,
яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману
щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні
банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний"
та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку
України.

Національний банк України має право відмовити у використанні
банком запропонованого найменування за наведених у цій статті
підстав.

Підрозділ банку використовує найменування лише того банку,
підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку
може додаватися найменування місцезнаходження цього підрозділу.

Стаття 16. Статут банку

Статут банку складається з урахуванням положень цього Закону,
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) та інших
законів України.

Статут банку обов'язково має містити інформацію про:

1) найменування банку;

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку,
види акцій банк

З А К О Н У К Р А Ї Н И-Про страхування

TemaZZZ — Tue, 01 Jun 2010 10:55:46 GMT

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про страхування

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 18, ст. 78 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 86/96-ВР від 07.03.96, ВВР, 1996, N 18, ст. 79 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 306/97-ВР від 04.06.97, ВВР, 1997, N 29, ст.191
N 589/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 4
N 684/97-ВР від 03.12.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.50
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35
N 1489-III ( 1489-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 19, ст.143
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318
N 1937-III ( 1937-14 ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.366
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436
N 2245-III ( 2245-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 15, ст.73
N 2664-III ( 2664-14 ) від 12.07.2001, ВВР, 2002, N 1, ст.1
N 2665-III ( 2665-14 ) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 50, ст.262 }

{ В редакції Закону
N 2745-III ( 2745-14 ) від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.50 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2775-III ( 2775-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 8, ст.62
N 2893-III ( 2893-14 ) від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 14, ст.96
N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114
N 898-IV ( 898-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.313
N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6
N 1414-IV ( 1414-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.254
N 1628-IV ( 1628-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 26, ст.362
N 1971-IV ( 1971-15 ) від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.10
N 1961-IV ( 1961-15 ) від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.1
N 2288-IV ( 2288-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.138
N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110
N 230-V ( 230-16 ) від 05.10.2006, ВВР, 2006, N 49, ст.484
N 357-V ( 357-16 ) від 16.11.2006, ВВР, 2007, N 2, ст.14
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440
N 1110-V ( 1110-16 ) від 31.05.2007, ВВР, 2007, N 44, ст.511
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року
N 251-VI ( 251-17 ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 23, ст.214 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 27-рп/2008 ( v027p710-08 ) від 03.12.2008 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 675-VI ( 675-17 ) від 17.12.2008, ВВР, 2009, N 15, ст.192
N 692-VI ( 692-17 ) від 18.12.2008, ВВР, 2009, N 17, ст.236
N 1392-VI ( 1392-17 ) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 40, ст.578
N 1447-VI ( 1447-17 ) від 04.06.2009, ВВР, 2009, N 43, ст.638
N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009, ВВР, 2010, N 2-3, ст.11 }

{ У тексті Закону слова "Комітет у справах нагляду за
страховою діяльністю" в усіх відмінках замінено словами
"Міністерство фінансів України" у відповідному відмінку
згідно із Законом N 1937-III ( 1937-14 ) від 14.09.2000 }

{ У тексті Закону (крім пункту 29 частини першої статті 7
та статті 44) слово "громадянин" та слова
"страхувальник-громадянин" у всіх відмінках і числах
замінено відповідно словами "фізична особа" та
"страхувальник - фізична особа" у відповідному відмінку
і числі згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }

Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований
на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту
майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних
осіб.

Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне
страхування.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття страхування

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту
майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання
певних подій (страхових випадків), визначених договором
страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів,
що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними
особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)
та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 2. Страховики

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у
формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з
додатковою відповідальністю згідно з Законом України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у
встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Учасників страховика повинно бути не менше трьох. { Частина перша
статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 357-V
( 357-16 ) від 16.11.2006 }

Забороняється здійснювати страхову діяльність на території
України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової
діяльності:

виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими
перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і
фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є
майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються,
та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або
будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким
транспортуванням товарів;

перестрахування;

страхове посередництво, таке як брокерські та агентські
операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням
ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною
авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи
супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси,
пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним
засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка
відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням
товарів;

допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні
послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
{ Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 357-V ( 357-16 )
від 16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1110-V
( 1110-16 ) від 31.05.2007 }

В окремих випадках, встановлених законодавством України,
страховиками визнаються державні організації, які створені і діють
відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів
"державна", "національна" або похідних від них у назві страховика
дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика
є держава.

Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова
організація" та похідні від них дозволяється використовувати у
назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення
страхової діяльності.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших
страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його
власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до
статутного фонду окремого страховика не може перевищувати
10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який
здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі
здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який
здійснює страхування життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого
статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в
грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду
страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх
номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах
нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган), але
не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду
векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в
кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише
страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з
формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді
надання послуг для інших страховиків на підставі укладених
цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це
безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також
будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб
страховика.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати
кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.

Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок
формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються
Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком
України.

Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову
діяльність в Україні за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент,
належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не
належить до держав, які не беруть участі в міжнародному
співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню
тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових
заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за
страховими компаніями країни, в якій зареєстрований
страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано
меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни
реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4) між Україною та країною, в якій зареєстрований
страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання
податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

5) страховик-нерезидент розташований на території країн або
окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного
співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на
території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика
підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення
страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій
він зареєстрований;

7) рейтинг фінансової надійності (стійкості)
страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим
Уповноваженим органом.
{ Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 357-V ( 357-16 )
від 16.11.2006 }

Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не
можуть займатися страховою діяльністю.

Підприємства, установи та організації не можуть стати
страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за
умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть
у разі виконання положень цієї статті.

Законодавством України може бути визначено уповноважених
страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі
якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання
бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету
Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення
уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з
оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів
та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В
інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків
для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

Стаття 3. Страхувальники

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні
фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або
є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про
страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою,
крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані
особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з
договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого
страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб
або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових
виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо
інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів
страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати
фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть
зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для
отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до
настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором
страхування.

{ Частину п'яту статті 3 виключено на підставі Закону
N 1110-V ( 1110-16 ) від 31.05.2007 }

Стаття 4. Предмет договору страхування
{ Назва статті 4 в редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси,
що не суперечать закону і пов'язані: { Абзац перший статті 4 в
редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }

з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним
забезпеченням (особисте страхування); { Абзац другий статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове
страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі
або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі
(страхування відповідальності).

Стаття 5. Форми страхування

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами
України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється
здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим
Законом.

Стаття 6. Добровільне страхування та його види

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на
основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови
і порядок здійснення добровільного страхування визначаються
правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно
відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування
визначаються при укладенні договору страхування відповідно до
законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути
обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія,
визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами)
страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та
інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних
явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9
цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників
наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного
транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту
(включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами
(іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності
позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих
гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) інші види добровільного страхування.

Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного
страхування визначає Уповноважений орган.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який
передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно
з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а
також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття
застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування
та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором
віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати
обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного
випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби
застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку
передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати
(страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у
договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом
періоду між початком дії договору страхування та першою страховою
виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках
передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим
протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховики мають право займатися тільки тими видами
добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Стаття 7. Види обов'язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників
(крім тих, які працюють в установах і організаціях, що
фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування
вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових
обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які
працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного
бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів
добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної
медицини;

{ Пункт 5-1 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та
виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського
транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам,
багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та
третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників
наземних транспортних засобів; { Пункт 9 частини першої статті 7 в
редакції Закону N 1961-IV ( 1961-15 ) від 01.07.2004 }

10) страхування засобів водного транспорту;

{ Пункт 11 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 1447-VI ( 1447-17 ) від 04.06.2009 }

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної
установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок
ядерного інциденту; { Пункт 12 частини першої статті 7 в редакції
Закону N 2893-III ( 2893-14 ) від 13.12.2001 }

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в
установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету
України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в
тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на
психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів
господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та
аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи
пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність
на яких може призвести до аварій екологічного та
санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому
числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про
розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл
продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про
розподіл продукції" ( 1039-14 );

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я
тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та
працівників Міністерства фінансів України, які визначені ним для
вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;
{ Пункт 17 частини першої статті 7 в редакції Закону N 1617-VI
( 1617-17 ) від 24.07.2009 }

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці
родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України
"Про нафту і газ" ( 2665-14 );

19) страхування медичних та інших працівників державних і
комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових
установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що
фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання
на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних
обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками
інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка
відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо
відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини,
власності та навколишньому природному середовищу під час
транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних
відходів;

{ Пункт 21 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 1971-IV ( 1971-15 ) від 01.07.2004 }

22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна
інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів
України за поданням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів
космічної діяльності;

24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна
інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних
з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском
та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з
підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском
та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб'єктів перевезення
небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при
перевезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність
яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком,
встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за
переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо
шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України,
що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за
шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок
володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення,
вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у
випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом
Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб'єктів туристичної
діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його
майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого
обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок
впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних
дій третіх осіб;

34) страхування відповідальності виробників (постачальників)
продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів,
субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам; { Частину першу
статті 7 доповнено пунктом 34 згідно із Законом N 2775-III
( 2775-14 ) від 15.11.2001 }

35) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового
знищення, випадкового пошкодження або псування. { Частину першу
статті 7 доповнено пунктом 35 згідно із Законом N 898-IV
( 898-15 ) від 05.06.2003 }

{ Пункт 35-1 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 }

{ Пункт 36 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 }

{ Пункт 37 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 }

38) страхування будівельно-монтажних робіт забудовником
відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і
управління майном при будівництві житла та операціях з
нерухомістю" ( 978-15 ); { Частину першу статті 7 доповнено
пунктом 38 згідно із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 }

39) страхування майнових ризиків за договором про участь у
фонді фінансування будівництва відповідно до Закону України "Про
фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві
житла та операціях з нерухомістю" ( 978-15 ); { У частину першу
статті 7 включено пункт 39 згідно із Законом N 692-VI ( 692-17 )
від 18.12.2008 }

{ Пункт 39 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 }

40) страхування майна, переданого у концесію; { Частину першу
статті 7 доповнено пунктом 40 згідно із Законом N 1414-IV
( 1414-15 ) від 03.02.2004 }

41) страхування цивільної відповідальності суб'єктів
господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або
здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і
агрохімікатів; { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 41
згідно із Законом N 1628-IV ( 1628-15 ) від 18.03.2004 }

42) страхування цивільної відповідальності суб'єкта
господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам
унаслідок проведення вибухових робіт. { Частину першу статті 7
доповнено пунктом 42 згідно із Законом N 2288-IV ( 2288-15 ) від
23.12.2004 }

43) страхування майнових ризиків користувача надр під час
дослідно-промислового і промислового видобування та використання
газу (метану) вугільних родовищ. { Частину першу статті 7
доповнено пунктом 43 згідно із Законом N 1392-VI ( 1392-17 ) від
21.05.2009 }

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів
України встановлює порядок та правила його проведення, форми
типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового
страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри
страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Стаття 8. Страховий ризик і страховий випадок

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться
страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування
або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає
обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового
відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій
особі.

Стаття 9. Страхова сума, страхова виплата, страхове
відшкодування і франшиза

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик
відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при
настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком
відповідно до умов договору страхування при настанні страхового
випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються
в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді
регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування
сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат
визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником
під час укладання договору страхування або внесення змін до
договору страхування, або у випадках, передбачених чинним
законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому
випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у
разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові
виплати у вигляді ануїтету.

Зазначена у договорі страхування життя величина
інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків
річних.

Договором страхування життя обов'язково передбачається
збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на
рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від
розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням
витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків
отриманого інвестиційного доходу та обов'язкового відрахування в
математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає
розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку
страхового тарифу за цим договором страхування та у разі
індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні
резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій
індексації.

Договором страхування життя також може бути передбачено
збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на
рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у
прибутках страховика).

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання
повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у
подальшому зменшені в односторонньому порядку.

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в
розмірі та у строки, передбачені правилами та договором
страхування життя, таким договором може бути передбачено право
страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір
страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію
(зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та
(або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за
умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу
(страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації
визначаються правилами та договором страхування.

Страхові виплати за договорами особистого страхування
здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за
державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і
суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або
чинним законодавством під час укладання договору страхування чи
зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового
випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у
договорі страхування визначаються розміри таких послідовних
довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не
встановлюється.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах
вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання
договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється
страховиком у межах страхової суми за договорами майнового
страхування і страхування відповідальності при настанні страхового
випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого
збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються
застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі
коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого
предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується
у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо
інше не передбачено умовами страхування. { Частина сімнадцята
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V
( 997-16 ) від 27.04.2007 }

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком
згідно з договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна
страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове
відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може
перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик
здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним
ним договором страхування.

Стаття 10. Страховий платіж, страховий тариф

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата
за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику
згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці
страхової суми за визначений період страхування.

Страхові тарифи при добровільній формі страхування
обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі
відповідної статистики настання страхових випадків, а за
договорами страхування життя - також з урахуванням величини
інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі
страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в
договорі страхування за згодою сторін.

Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають
відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими
Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

Стаття 11. Співстрахування

Предмет договору страхування може бути застрахований за одним
договором страхування та за згодою страхувальника кількома
страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні
міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного
страховика. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }

За наявності відповідної угоди між співстраховиками і
страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх
інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись
відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

Стаття 12. Перестрахування

Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом,
перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику
виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого
страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має
статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством
країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента
здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими
Кабінетом Міністрів України.

Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний
повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з
страхувальником.

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з
перестраховиком договір про перестрахування, залишається
відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з
договором страхування.

У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в
перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх
загального розміру, отриманого з початку календарного року,
перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за
звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів
України.

У декларації страховик (перестрахувальник) зобов'язаний
вказати інформацію про ризики та предмет договору страхування, які
перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів -
перестраховиків та про перестраховиків брокерів, іншу інформацію,
визначену Кабінетом Міністрів України. { Частина шоста статті 12
із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }

Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки
страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.

Стаття 13. Об'єднання страховиків

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші
об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів
своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не
суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть
займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають
прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що
здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з
дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних
ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням
морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та
Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що
утримуються за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності
операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна
внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний
страховий пул, який має бути юр

З А К О Н У К Р А Ї Н И -Про захист прав споживачів

TemaZZZ — Tue, 01 Jun 2010 10:54:10 GMT

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про захист прав споживачів

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 30, ст.379 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 1024-XII ( 1024-12 ) від 12.05.91, ВВР, 1991, N 30, ст.380 )

( В редакції Закону
N 3682-XII ( 3682-12 ) від 15.12.93, ВВР, 1994, N 1, ст. 1 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90
    N 230/95-ВР від 20.06.95, ВВР, 1995, N 23, ст.182
    N 365/97-ВР від 18.06.97, ВВР, 1997, N 35, ст.219
    N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
    редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності
    Законом про Державний бюджет України на 2000 рік
    N 2438-III ( 2438-14 ) від 24.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.150

N 2779-III ( 2779-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68

N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.120

N 1252-IV ( 1252-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.137 )

( В редакції Закону
N 3161-IV ( 3161-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 7, ст.84 )

Стаття 5. Захист прав споживачів

     1. Держава   забезпечує споживачам захист їх прав, надає
можливість   вільного   вибору   продукції,   здобуття   знань   і
кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час
придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і
гарантує   придбання або одержання продукції іншими законними
способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для
підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію

1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної,
достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує
можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна
бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення
роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть
бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень
законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для
цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства
про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому
разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право
споживача на свободу вибору продукції;